2014 рік, буремні події у нашій країні, нові виклики та очікування реальних змін у владі. Для мене цей рік був вирішальним також, адже я приймала рішення про майбутній фах. Саме у травні 2014 року під час нагородження переможців всеукраїнського етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, я сказала слова, які зараз з впевненістю можу повторити – я пишаюся тим, що я українка.

Спостерігаючи за кривавими жертвами Революції Гідності, я зрозуміла, що хочу змінювати рідну країну на краще. Вагаючись між філологом, міжнародником та правником, я зробила все ж правильний вибір на користь правознавства. У 2017 році Євромайдан знову нагадав мені про себе, адже в Україні заснували тревел-грант імені Богдана Сольчаника, Героя Небесної сотні. Я щиро вдячна громадській організації “Родина Героїв Небесної Сотні”, яка об”єднує родини, які втратили своїх рідних, що вони знайшли такий спосіб вшанування пам”яті Небесної Сотні, він продовжує життя і мрії Героїв і рухає нас уперед.

Відзнака на честь Богдана Сольчаника – науковця, Українця з великої літери, дозволила мені виступити з доповіддю у Оксфорді. Неймовірний досвід презентації моєї доповіді щодо реформи юридичної освіти в Україні, допоміг мені у виборі вектору моєї майбутньої правничої діяльності. Кількість абстрактів, які мені довелося написати та тренувань, які не завжди були безпомилковими, точно загартували мене. Після моєї доповіді учасники Oxford Education Research Symposium почали запитувати про систему вищої освіти України, а також загалом про зміни в Україні після анексії Криму. Для мене було приємно почути те, що міжнародна спільнота підтримує нас, розуміє, що перед нашою країною є багато викликів, кожен з яких важко вирішити в один момент. Одночасно, їм важко було зрозуміти як аграрний ВНЗ може готувати юристів, чому така велика кількість осіб з дипломом юриста, але мала кількість висококваліфікованих правозахисників.

Відзнака на честь Богдана Сольчаника втілена завдяки суспільній роботі українських випускників Оксфорду та Кембриджу,і ця ініціатива реально може підвищити рівень української науки, бо дозволяє молодим студентам, науковцям та практикам, випробовувати себе. Адже я зуміла виступити в Оксфорді в 21 рік!

Це випробування вагомим чином вплинуло на моє життя, адже зараз я впевнена, що хочу змінювати рідну країну, бути частиною реформ. Їхати з України потрібно за кращим досвідом, навчанням, цікавими проектами, але щоб повернутися сюди і застосовувати кращі світові практики. Впевнена, що за Україною світле майбутнє, яке повинні створювати українці разом, починаючи з відповідного планування, а головне – дій.

Для мене було великою честю продовжити місію Богдана Сольчаника, я ціную віру та підтримку в мене, і в першу чергу від його Родини!

Хочу закликати кожного вірити у свої сили, розвивати свої таланти, боротися зі своїми недоліками, а головне – робити свою справу чесно, щиро, радісно та наполегливо.

Родинам Героїв Небесної Сотні зичу мати вогник надії, з власного досвіду знаю як боляче та важко втрачати найближчих людей, але ми можемо лише прийняти те, що не можемо змінити. Якщо ми тут, то повинні жити, а найближчі люди завжди залишаються живими – у наших серцях…

Завершити хочу словами Богдана Сольчаника: «Йди і вір, що хоча б одному з мільйона трапиться (допоможе) твій слід, коли його покличе небокрай».